Мильна скульптура з квітами всередині стала частиною постійної колекції Одеського художнього музею після експонування на виставці «Моя шкіра – Моє Діло» в гроті ОХМ. На виставці були також представлені інші повнозростові скульптури та бюсти-зліпки з тіла художниці, відлиті у різних матеріалах: мило, гіпс, епоксидна смола, парафін та шоколад. Виставка проходила влітку 2019 року.
‍
Поміщена у виставковий простір зі скульптурами з інших матеріалів, ця копія тіла Марії стала поєднанням традиційних для історії мистецтва мотивів з актуальними локальними політико-культурними питаннями. Матеріал, який використовується для тестування зброї, став матеріалом для створення художнього об'єкта, а сховані за мильною оболонкою переживання постали критикою військового конфлікту.

Перформативна скульптура з квітами всередині є продовженням роботи Марії Куліковської з іконографічною традицією мотиву hortus conclusus, яку розпочала у 2019 році скульптура «Закритий сад». У своїй повнозростовій скульптурі з мила художниця замкнула свої травми та переживання. Традицію hortus conclusus Марія Куліковська поєднує з бароковим ванітативним мотивом homo bulla. Прикладом застосування такого іконографічного мотиву є картина Бартоломеуса ван дер Хелста, який у 1665 році зобразив хлопчика з мушлею з мильним розчином та паличкою для надування бульбашок. Делікатність та швидкотривалість мильної бульбашки як основного елементу мотиву homo bulla символізує швидкоплинність життя. Типово бароковий символізм ефемерності людського існування мисткиня передала завдяки використанню специфічного матеріалу скульптури. Вперше Марія Куліковська використала ванітативну символіку у скульптурному триптиху «Homo Bulla – Людина як мильна бульбашка» у 2012 році.