Одного разу цю скульптуру все ж таки встановлять на схилах річки Мерсі, яка впадає в Ірландське море, а потім в Атлантичний океан. Колона з'явиться на тлі розмитого туману десь на горизонті легендарного Ліверпулю, що виходить з майже столітньої депресії. Поки ця «Русалонька» не прибуде до берегів Ліверпуля, вона буде мігрувати по всьому світу, як і інші зліпки-фігури, зняті з мого тіла.

Узбережжя Ліверпуля з боку Сікомб відоме не тільки своїми розповідями про іммігрантів і біженців, які прибули туди в пошуках «американської мрії» і наповнювали колись серце капіталізму та індустріалізму, а також легендами про колишню славу перших фабрик і заводів, що змінили хід історії сучасної цивілізації. Саме коло каменів річки Мерсі зародилося всім відоме нині мило, яке є в кожному будинку на планеті Земля. І тоді саме там, майже півтора століття тому високоповажний лорд Левер придбав патент на створення революційного складу мила — з кокосової та пальмової олії, тим самим звеличуючи та розширюючи імперські амбіції, освоєння нових територій заради сировини та збагачення, перетворюючи Ліверпуль і його околиці в "капіталістичний рай" на землі. Потім він побудував новий, абсолютно унікальний район міста Порт-Санлайт (однойменний до мила), який став уособленням життя ідеальної робочої британської сім'ї.

Там, на узбережжі Порт-Санлайту, був побудований найбільший міжнародний вантажний і пасажирський порт Нью-Брайтон, від якого відправлялися лайнери та кораблі в далекі кругосвітні подорожі з людьми всіх національностей і поглядів в пошуках кращого життя до берегів Нью-Брайтон в Нью-Йорку. Ліверпуль і його казкові незліченні багатства і скарби надбань людської думки в галузі миловаріння, металургії, збройного та скляного виробництва, а також історія виникнення та розквіту мореплавства і міграції людей - все це виблискувало і палало багатством і змінило не лише північ Англії, але й цілу історію розвитку людства. Пізніше, через століття слави й розкоші, нічого не залишилося від відомого порту Нью-Брайтон, залишилася порожня набережна Сікомб, компанія Unilever мігрувала в Нью-Йорк, забувши про свої витоки, скляні виробництва припинили свої існування, а військове і суднобудівництво зовсім зникли з берегів Мерсі.

А тепер, в інших розвинених країнах Європи, в мильні блоки розміром з людський зріст, з того ж самого складу, як і колись мало революційне мило Sun Light, стріляють заради відбору найпотужнішої зброї, потім відсилають зброю в конфліктні території, змушуючи маси людей, тисячами, мільйонами залишати свої будинки, шукати нове краще місце, бігти за своєю "американською мрією" туди, де ще існують порти, а не тільки закриті кордони.

Мильна колона, "встановлена на берегах Сікомб", відлита навколо скульптури оголеного жіночого тіла, дивиться вдалину обрію річки Мерсі, що впадає в Ірландське море, а потім і у великій океан, на тлі розмитого в тумані, але вже повільно відроджуваного Ліверпуля від майже столітньої депресії.

Моя «Русалонька» є моїм символічним жестом, яким я створюю метафоричну і політичну розповідь про історію не тільки колись величного портового міста, дуже схожого на моє рідне, окуповане і загублене назавжди, але й звичайну метафору крихкості життя і буття кожної людини на Землі…».