1 грудня 2021
Київ, Україна
1 грудня 2021
Київ, Україна
Перформативна скульптурна інсталяція. Арт-проєкт спеціально створений для павільйону Кримського саміту, організованого Кримською платформою. З 1 грудня 2021 року було встановлено на території головного офісу Кримської платформи.
Перформативна скульптурна інсталяція «Зоряний пил №2» створена у 2021 році спеціально для павільйону Кримського саміту, організованого Кримською платформою. З 1 грудня 2021 року на території головного офісу Кримської платформи, розташованого в Києві, встановлено усі 5 бетонних скульптур-копій тіла Марії Куліковської в натуральну величину. Інсталяція «Зоряний пил №2» стала продовженням проєкту «Зоряний пил», вперше представлений у 2019 році під час виставки «Дивовижні історії Криму» в Мистецькому Арсеналі в Києві.
Ця величезна інсталяція є вільною інтерпретацією художницею карти Керченського півострова (125 кв.м моделі півострова). П'ять фігур у натуральну величину були відлиті з тіла Куліковської та створені тими ж матеріалами, що й ґрунт метафоричного ландшафту інсталяції: метал, дерево, мінерали, кам'яний пил, пісок, шамот, пігменти натурального каменю, оксиди заліза, морська сіль та спеціальні добавки, різні види гранітного пилу, цементу та ґрунту.
«Я перша з моєї родини, яка фізично народилася в Криму. Але, як і всі інші, майже все населення Керчі, Крим — це мігранти, які створили цивілізації на дуже особливій землі за тисячолітню історію. Тому цей проєкт про людей і землю. Йдеться про людей, які стали землею і ландшафтом, а про землю перетворюється на людей. Тому всі скульптури створені з того ж матеріалу, що і пейзаж — модель Керченського півострова, — пояснила Куліковська. — Всі ми, жителі Землі, є зоряним пилом. І всі ми створені міграцією залишків зірок. Чи можемо ми, просто звичайні частинки пилу, будувати кордони між собою, ненавидіти один одного, не поважати один одного, починати війни і вбивати один одного? Крим — унікальна земля, де зібрано найбільше різноманітних культур і національностей. Ця земля сповнена різних кольорів людей і культур. Ця земля є частиною та продовженням тієї ж багатокультурної та багатонаціональної України».
— Мамо, що там за горизонтом, де закінчується вода? Чи є край світу?
— Ні, дорога моя, немає краю світу.
— Там вода закінчується, а потім нічого немає?
— Ні, там починається інша, велика вода.
— То що далі?
— А потім починаються великі океани і великі землі казкових країн і держав.
— Що там, з того боку, де нескінченний обпалений степ, а вночі цикади ллють свою дзвінкову трель і цвіркуни просвічують шлях до самотнього мандрівника по піщаній стежці, посипаної осколками і останками минулих цивілізацій; де хвилі солоної блакитної води омивають фіолетово-жовті береги, а спекотна спека полудня змінюється прохолодою ночі, що поширюється місячним шляхом світлового вабіння і зникаючи за горизонтом невидимої землі? Що там є?
— Там цей степ переходить в степ іншої, Нашої, але більшої Землі, і далі зливається з Найбільшою Землею, тією, де народилася твоя бабуся, де народилася я, куди ти колись підеш спробувати свою удачу.
— Ми тут одні... Вони там — на Великій Землі — знають, що ми тут?
— Всі Ми — лише міраж, блукаючий зоряний пил.
БАБУСІ ТА БАТЬКАМ МАРІЯ КУЛІКОВСЬКА