Художниця Марія Куліковська належить до покоління, яке виступає за рух країни на Захід, до відкритої демократії та цінностей Європейського Союзу. З протестами Євромайдану з листопада 2013 року по лютий 2014 року життя і робота Марії Куліковської були незмінно пов'язані з політичними подіями, що відбувалися в результаті. У місті Донецьк військові самопроголошеної народної республіки захопили незалежний мистецький центр і знищили її перші великі публічно виставлені скульптури 2012 року – зліпки її тіла, зроблені з мила, що швидко псується. У Росії її внесли до списку небажаних митців. Наприкінці грудня 2019 року Марія Куліковська та Олег Вінніченко заснували й очолили міжнародний небінарний артпростір ГАРАЖ33.

У центрі робіт – власне тіло художниці, а не жіноче тіло як абстрактна форма. Її тіло – це поле бою, на якому і в якому виникають і борються між собою часто амбівалентні емоції. Особисті переживання, розчарування і протистояння ведуть свою внутрішню боротьбу в цьому тілі. Вони борються за те, що забезпечить сильнішу мотивацію: відчай і страх чи впевненість і відвага. У цьому тілі вирішується, що є сильнішою силою – ненависть і помста чи любов і співчуття. У цьому тілі розігруються драми страхів, бажань і надій.