«18 червня було дуже спекотно, літо, сердите сонце палило все. Люди, втомившись від важкої роботи на заводі, вийшли на пляж. У Маріуполі всі важкі промислові заводи через каналізацію посилають отруту до Азовського моря. Навколо міста весь час стоїть сильний смог. З іншого боку моря знаходиться мій дім - окупований Крим. На сході, за 20 км, війна, продовжують бомбардувати щодня. Але люди, втомившись від війни та спекотної температури, просто відпочивають на пляжі. Пляж повний мін і навколо люди зі зброєю… Все це триває вже 2 роки, і люди цього начебто не помічають, вони втомилися. Вони толерантні до смерті, зброї, насильства, війни. Я також прийшла на пляж, але щоб там кричати. Я дивилася на море, що є межею між моїм домом та війною. Дивилася на схід і на горизонті бачила бомби. Злякалася, але мій голос був таким тихим у порівнянні зі сміхом і криками дітей, які бігали навколо мене і гралися один з одним на обстріляній землі...»*.

Шовкотрафаретні принти перформансу Марії Куліковської «Війна і Мир» були створені на основі фотодокументації, виконаної Сергієм Вагановим. Принти виготовлено в майстерні платформи культурних ініціатив «Ізоляція» у Києві в 2019.

* зі спогадів Марії Куліковської.