Українська художниця Марія Куліковська (нар. 1988) використовує власне тіло як центральний елемент у своїх роботах, неодноразово відтворюючи його у вигляді скульптурних реплік з різноманітних природних та штучних матеріалів. Її улюблені матеріали — природні та штучні речовини, що радикально відрізняються від тих, які зазвичай використовуються в скульптурі, включаючи сіль, молоко, цукор, гіпс, епоксидну смолу та навіть балістичне мило, матеріал, який використовується для випробування зброї. Її композиції привертають увагу до біологічних змін, що відбуваються з жіночим тілом, тимчасовості плоті та тіла, матеріального принципу, а також до дебатів щодо становища жінок у суспільстві. Бюст, що представлений тут, відсилає до іконографічної традиції "hortus conclusus". В історії мистецтва подібні зображення зображали Діву Марію та Немовля Ісуса в красивому, ідилічному обнесеному стіною саду. Найраніші приклади можна знайти в середньовічних мініатюрах, після чого вони з'являються в ренесансних картинах. У кожному випадку сад є символом абсолютної чистоти та невинності. Самовідлитий бюст Куліковської з квітами всередині можна інтерпретувати як сучасну парафразу цієї іконографічної традиції, яка також тісно пов'язана зі Старозавітною Піснею Пісень. Інші роботи, що представлені, належать до останньої акварельної серії художниці "Лист до Єви" (2023), яка розмірковує над однією з найтендітніших жіночих основ - спадщиною материнства та реаліями життя художниці як біженки.