Силіконовий бюст з волоссям - це продовження експериментів Марії Куліковської з неординарними матеріалами, які відкривають нові можливості перформативної скульптури. Художниця зробила копію частини свого тіла з силікону, який, на відміну від будь-якого попередньо використаного матеріалу, апріорі має перформативну основу: силікон має здатність змінюватися в залежності від температури та вологості, він ніколи не застигає повністю. Поки мильні скульптури вицвітають під пекучими променями сонця, змилюються і знищуються під дією туману, вітру та дощів, для силіконового бюста взагалі не існує умов, які б піддали його деконструкції, так само як і немає умов, за яких би була зафіксована силіконова форма. Скульптура протидіє формі й передає її постійну змінність, транслюючи наскрізну ідею роботи з традицією vanitas – швидкотривалістю людського життя.

Окрім своєрідного матеріалу, Марія Куліковська також вмонтувала у скульптуру ланцюги й додала до силікону своє волосся. Ланцюги стримують і не дають "звільнитися" скульптурі, як часто нам не дають звільнитися внутрішні страхи й переживання, зовнішні обставини конфліктів чи нерівностей. Вслід за продовженням всебічної соціальної проблематики, продовжується і рівень особистого проживання питання. Коли розпочалася війна, а рідна домівка художниці – Кримський півострів була анексована російською федерацією, Марія, у проживанні зовнішнього та внутрішнього конфлікту, відрізала своє волосся, яке через 4 роки стало матеріалом для створення цієї скульптури. Жест художниці став продовженням багатовікової традиції обрізання волосся жінками під час скорботи та бунту. Проживаючи процес пошуків окреслення власних кордонів, Марія Куліковська створила свою копію - своєрідну "ляльку вуду" - для свого ж самозвільнення.