«Перманентна Революція» – це виставка українського сучасного мистецтва, де представлені роботи кількох поколінь. Це перша масштабна презентація сучасного українського мистецтва в Угорщині та рідкісний привід дослідити надзвичайно жваву мистецьку сцену країни, яка значною мірою досі залишається сліпим місцем на культурній карті Європи.

За останні 30 років Україна здобула державну незалежність, протистояла явищу олігархічного капіталізму і пройшла три хвилі масових протестів, дві революції, війну на сході країни, анексію Криму, невротичну та запізнілу декомунізацію. Починаючи з 1980-х років, ми можемо говорити про формування в Україні нового мистецтва, яке радикально порвало з практиками соціалістичного реалізму та розвивалося синхронно з міжнародним культурним процесом.

Покоління кінця 1980-х – початку 1990-х – це, мабуть, найяскравіше явище в українському мистецтві з часів авангарду на початку XX століття, розчавлене сталінськими репресіями 1930-х. Минула пострадянська ідентичність 1990-х – початку 2000-х років поступово була замінена переосмисленням політичного в мистецтві, підвищенням ступеня розуміння соціальної тканини та інтересу до активістських практик. Це збіглося з технологічним та мережевим стрибком, сформувавши нове покоління художників, орієнтованих на абсолютно нові значення, аудиторію та цілі.

«Перманентна Революція» зосереджується на питанні, що є сучасним мистецтвом сьогодні в системі координат, де люди з дивовижною регулярністю будують барикади на головній площі країни, з красою та елементарним концептуалізмом, яким могли б позаздрити найкращі світові художники*.

Проєкт «Перманентна революція. Українське мистецтво сьогодні» було організовано Ludwig Museum та Zenko Foundation. Куратори: Аліса Ложкіна, Юлія Фабені, Костянтин Акінша.

*прес-реліз до виставки.