Демонструючи історію і сьогодення кількох рухів активістського спротиву, їх практики та акції, а також реакцію мистецького середовища, виставка має на меті відновити суб’єктність населення окупованих територій та продемонструвати їх роль у протистоянні окупаційному режиму. Громадський рух «Жовта стрічка», що виник у квітні 2022 року в Херсоні, жіночий рух «Зла Мавка», зорганізований у 2023-му в Мелітополі, ведуть партизанську інформаційну війну. Ми знаємо «Бойових кримських чайок» та «Атеш», які надають тактичну інформацію українським Збройним силам. Цей опір створює перешкоди для життя і роботи окупантів, де це тільки можливо.

Окремим наративом є роль жінки у цій боротьбі, яка відмовляється від стереотипно-традиційної ролі жертви, а виступає потужною проактивною носійкою української ідентичності.

Так вже склалося історично, що український спротив формувався століттями: завжди вигадливий і яскравий, мистецький, символічний, сатиричний, зухвалий. Відео Ukrainer із проєкту «Деокупація», щит Романа Ратушного з Майдану, картонні карикатурні фігури російських визволителів Сергія Захарова, що стояли на вулицях Донецька 2014 року, вірусні меми Максима Паленка, відео історії про поранені об’єкти культури в Тростянці і Охтирці, зафільмовані Музейним кризовим центром у рамках проєкту «Поранена культура», лабіринт «Делаю вид» з плакатами кримського художника Антіка Данова, що передає шизофренічність реальності окупації, яка може варіюватися залежно від того, з ким розмовляєш і в якому місці, мистецька експозиція (співкураторка — Тетяна Філевська), в якій представлені роботи мисткинь Марії Куліковської, Алевтини Кахідзе, Лії Достлєвої, Юлії По, Еміне Зіятдінової, Юлії Данилевської, Яни Голубятникової, Діани Берг – це все приклади спротиву й опору, які можна побачити на виставці.