2011
Київ, Україна
2011
Київ, Україна
Експозиція скульптурної інсталяції «Писанки» на груповій виставці в Інституті проблем сучасного мистецтва НАМ України.
«Писанки» – це серія понад 200 гіпсових скульптур-зліпків тіла Марії Куліковської. Перші «Писанки» були створені восени 2010 року як скульптурні елементи інсталяції у формі арки, яка початково демонструвалася у галереї Боттега, пізніше – на груповій виставці «Колективні Мрії» в Інституті проблем сучасного мистецтва у Києві. Гіпсові зліпки та їх образи активно використовуються художницею в інсталяціях та акціях, які проходять в рамках проєкту «Квіти Демократії», починаючи з 2015 року.
Для створення гіпсових зліпків Марія звернулася за допомогою до свого університетського викладача. Вивчення методу зняття форм з людського тіла закінчилося конфліктом. Університетські умови з табуйованими темами та конфліктними реакціями на образи жіночого тіла та його окремих частин стали для Марії Куліковської початком пропрацьовування питання позиції жінки у мистецтві та суспільстві. Створюючи копії власного тіла, художниця самооб'єктивується, звільняється від об'єктивації з боку патріархального суспільства. Реакції на самих виставках також були неоднозначними та критичними.
«Писанки – це те, що українці називають яйцями, розписаними на Великдень, які зазвичай прикрашають жінки, – коментує роботу художниці кураторка Галина Скляренко. – Інсталяція у вигляді воріт, прикрашених безліччю піхв, зроблених з рожевого відлиття, на перший погляд, виглядає як сяючі оздоблені «ворота в небо». Зображення жіночого органу помітно лише при ретельному огляді. Художниця грає на архаїчних ритуалах, що символізують народження, смерть, кохання, табу, де ворота (піхви) – це шлях у «інший вимір», чуттєво та символічно інший світ. Скульптурні проєкти Марії Куліковської стоять на межі між технологічним та природним, випадковим та структурованим. З ними художниця досліджує власну біопсихологію з її матеріалізацією. Ці дослідження часто є радикальними, але їх радикалізм ізольований від суспільства та охоплений індивідуальним самосприйняттям, розширюючим межі людського досвіду так, як тільки може мистецтво».
У листопаді-грудні 2020 року Марія Куліковська в колаборації з Олегом Вінніченко та за підтримки Школи Політичного Перформансу і Галереї-Сховища ГАРАЖ33 відтворила арку вкриту «писанками» спеціально для виставки «Від акції до перформативної скульптури: Марія Куліковська», яка проходила у Щербенко Арт Центрі.
«Скульптурна інсталяція «Писанки» експонувалася на груповій виставці «Колективні Мрії» в Інституті проблем сучасного мистецтва влітку 2010 року у Києві. Наступного дня після відкриття виставки я натрапила на статтю в Інтернеті під назвою: «Заступник Міністра культури відкриває виставку з піхвами». Але мене було заблоковано у Facebook на декілька годин після публікації статті. Пізніше виявилося, що понад 20 тисяч людей вже прочитали публікацію, але протягом кількох годин вона зникла з усіх Інтернет-ресурсів. Я навіть не встигла її скопіювати, просто зробила репост на свою сторінку у Facebook, яка була негайно заблокована. Свій акаунт я так ніколи і не змогла відновити.
Моя інсталяція у вигляді арки з гіпсовими піхвами була сприйнята досить негативно. Мене попросили її зняти. Після демонтажу робітниками художнього центру я виявила, що багато робіт були побиті. Галерейний простір із моїм скульптурним проєктом завжди був зачиненим, а світло залишалося вимкненим. Наскільки я розумію, куратори боялися офіційної цензури.
Пізніше мій проєкт став платформою для феміністичного руху «Квіти Демократії», який я заснувала разом зі своїми однодумцями влітку 2015 року. Назва «Квіти Демократії» є прямою відсилкою на роботу Джозефа Бойса – «Троянда для прямої демократії». Назва художньо-феміністичного руху також іронізує та критикує ситуацію, що трапилася влітку 2010, коли арку гіпсових вульв-зліпків суворо критикували, ігнорували та не сприймали як витвір мистецтва, а мене – як художницю.
За словами очевидців, які перебували в кімнаті з аркою, заступник Міністра культури України увійшов до окремої кімнати (де куратори помилково розмістили мою інсталяцію), коли він шукав туалет, а кімната знаходилась прямо поруч із туалетом у коридорі. Він не одразу розпізнав зліпки піхви як форми жіночого статевого органу, а здалеку сприйняв їх як «квіти», радісно вигукнувши: «Нарешті квіточки!»*.
*зі спогадів Марії Куліковської про цензурування роботи.