Диптих Марії Куліковської під назвою «11 Лютого: Дві Акварелі Однієї Мене» є візуалізацією стану художниці в останній день другого десятиліття її життя.

Мисткиня, як зазвичай, прагне зафіксувати швидко тривалі, часто ледь помітні та важковловні, стани свого власного тіла. Тема тілесності є чи не центральною темою творчості художниці. Рожево-кров'яні кольори з гранатово-сірими плямами-гематомами розповзаються на старому папері для архітектурних креслень, який художниця використовує не за призначенням задля художніх спроб знищити умовні, фіксовані суспільством, фіксовані традицією бар'єри паперу/предмету/матеріалу/простору/тіла.